Сценарії застосування різьбових кріплень

За структурою та функцією різьбові кріплення в першу чергу класифікуються наступним чином:

Болти та гайки: класичне поєднання. Болти, як правило, поєднані з гайками та проходять через отвори в з’єднуваних компонентах; вони підходять для застосувань, що вимагають високої сили затиску та міцних роз’ємних з’єднань, таких як сталеві мости та важке обладнання.

Гвинти: зазвичай закручуються безпосередньо в -різьбові або само-отвори в заготовці, усуваючи потребу в гайці. Вони мають різні типи головок приводу (хрестоподібний, шліцевий, шестигранний, Torx тощо) і широко використовуються для складання корпусів електроніки, побутової техніки та полегшених каркасів.

Шпильки: стрижні-подібні кріплення з різьбою на обох кінцях. Один кінець (основний кінець) зазвичай кріпиться до підкладки за допомогою посадки з натягом або клею, тоді як інший (вільний кінець) використовується для встановлення та видалення компонентів. Загальні застосування включають головки циліндрів двигуна, клапани та фланцеві з’єднання трубопроводів, які потребують частого обслуговування.

Самонарізні -гвинти. Завдяки гострому кінчику та різьбі, призначеній для різання чи формування, ці шурупи можуть створювати власну сполучну різьбу в м’яких матеріалах, таких як пластик, тонкий листовий метал або дерево. Рекомендована швидкість встановлення 800–1500 об/хв; надмірна швидкість може призвести до перегріву матеріалу або здирання різьби.

Спеціальні кріпильні елементи: призначені для спеціальних застосувань, як-от само-заклепкові гайки/гвинти та заклепкові гайки для листового металу (що дозволяють одностороннє-встановлювати без доступу до задньої частини), зварні шпильки та вставні гайки для композитних матеріалів або стільникових конструкцій.